Збереження банківської таємниці є однією із невід'ємних засад демократичного суспільства. Водночас вона може бути розкрита. Але тільки, якщо на це є вагомі причини, та якщо є відповідне судове рішення.
Із такою заявою виступили у Нацбанку України відреагувавши на позицію українського Мінфіну.
Так, міністр фінансів України Сергій Марченко вважає, що даних, які стосуються рахунків громадян, звісно, не має бути у вільному доступі. Однак доступ до банківської таємниці повинні мати податківці.
"Я як міністр фінансів вважаю, що максимальна прозорість і відкритість у сплаті податків – це наше майбутнє. І ми не маємо боятися розкривати банківську таємницю, яка, як ми вважаємо, від чогось нас захищає. Банківська таємниця захищає злодіїв і злочинців", – заявив очільник Мінфіну.
Водночас Марченко усвідомлює, що далеко не всі в Україні поділяють його думку. Але Україна прийде до цього, якщо хоче стати невід'ємною частиною європейської спільноти.
Тим часом у Нацбанку дотримуються іншої позиції. Там вважають, що право на збереження банківської таємниці є невід'ємним правом особистості та ознакою розвиненого демократичного суспільства. В НБУ також переконані, що розголошення банківської таємниці на вимогу першого-ліпшого податківця підірве довіру суспільства до банківської системи.
"Значення інституту банківської таємниці є не менш важливим, ніж визначений у Конституції принцип презумпції невинуватості, яка становить фундамент довіри в суспільстві" – наголосив голова Національного банку України Андрій Пишний.
Очевидно, у цьому питанні, як і в багатьох інших, істина лежить посередині. З одного боку, людина має право на збереження своєї банківської таємниці. З іншого – якщо вона приховує свої неоподатковані доходи від держави, то вона є правопорушником. Отже, як поєднати презумпцію невинуватості із контролем за доходами громадян – завдання "із зірочкою".
Нагадаємо, як стверджують у податковому комітеті Верховної Ради, у 2025 році в Україні не планують підвищувати податки.